Ще один ляпас українському народу з боку “старшого брата” (Володимир Яворівський)

Україна відновила свою державність, але жодного разу, в жодній офіційній заяві, представників влади, не звучало, що Росія, як сьогоднішня суверенна держава повинна нести відповідальність моральну, історичну і фінансову за штучний Голодомор в Україні.

Через те дуже часто серед українців стоїть парадоксальне запитання, чому, власне, Росія блокує на світовій арені, в ООН, в Євросоюзі, всіма засобами питання визнання Голодомору в Україні, як геноциду?

Росія - це наш сусід. Ми не можемо переселитися на іншу планету. Очевидно, і з українського боку, і російського мають бути якісь взаємини, зустрічний рух. Бо іноді кажуть, що поганий сусід- це набагато гірше, ніж поганий брат чи родич.

Через те, мені зовсім не зрозуміло, чому росіян переконують, що українці все видумали, що нічого такого не було…

Така позиція є абсолютно аморальною, адже йдеться про 8 мільйонів українців - це більше ніж Україна втратила під час Другої Світової війни.

Ще раз підкреслюю - Геноцид був спрямований проти України. Це абсолютно цілеспрямована акція.

Ми не говоримо, що винищувалися тільки українці, а винищувалася Україна з представниками різних національностей, що проживали на той час на її території.

Незаперечні факти свідчать і про голод на Кубані, зокрема українського сегменту там, і на Поволжі творилося те саме.

А заява Сталіна про те, що “Мы можем потерять Украину в случае, если не погасим в ней национализм”, яка була сказана в кінці 31 року, була ключем до цього штучного Голокосту.

Сьогодні український народ, нарешті, заговорив - через 75 років замовчування такої великої національної та історичної трагедії. Я, як автор програми” 20 хвилин з Яворівським” на Першому Національному, постійно веду цю тему і отримую велетенську кількість свідчень, фактів Геноциду.

На мою думку президент Росії, хазяїн РФ, міг знайти будь-які вагомі причини, щоб не приїжджати. Це його право визнавати чи ні. Міг би сказати , що дуже важка криза в державі, що дуже зайняті переіменуванням вулиць, яких, фактично, не існує в Грозному, тощо.

Можна знайти сто причин, просто промовчати, знаючи, що колосальна трагедія… Так ні, така єзутська відповідь-коментар від Медвєдєва! Зокрема: “дехто сприймає голодомор як тест на патріотизм і лояльність”… Я не розумію. Якщо це тест, то перед ким? Перед Ющенком? Ні, це ще один ляпас українському народу з боку “старшого брата.”

Наостанок я боюся, щоб Голодомор не перетворився на примітивне змагання, як після війни - хто скаже більше про героїзм російських солдат, хто більш наставить пам’ятників, які не мали жодного відношення до мистецтва…

Впевнений, що є якісь певні настрої догодити президенту, але не треба спекулювати на біді, заробляти собі бали.

Це повинно відбуватися на рівні душі - ставимо свічки, відправляємо молебні, воскрешаємо пам’ять і доносимо до молодого покоління.

Джерело інформації: Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2008/11/24/84956.htm