У сербському Новому Саді розпочинається самміт керівників країн Центральної Європи, в якому візьме участь президент Ющенко. Це зібрання вважають впливовим для неформального спілкування лідерів центрально-європейського регіону. Економія, енерегтика та евроінтеґрація - сербською мовою саміт уже охрестили як “Три Е”. Мова йтиме про позитивні та негативні аспекти розширення ЄС в умовах світової економічної кризи. 

У Сербії, а зокрема у Воєводині, не проводилися міжнародні зутрічі на такому високому рівні від часу розпаду Югославії та громадянських воєн на Балканах. Через участь у збройних конфліктах, Сербія була політично ізольованою та маргіналізованою майже двадцять років.

Все ж таки, за останній місяць Белград відвідав віце-президент США Джозеф Байден, а зараз у Новому Саді – самміт країн Центральної Європи. Сербія дещо незвична до таких подій після років ізоляції, тому й готувалась по максимуму, як каже шеф сербської поліції Мілорад Вельович: “В інтересах нашої держави, щоб під час самміту у Новому Саді дійсно були застосовані найвищі заходи безпеки”.

Сербські власті заявляють, що від самміту очікують перш за все посилення процесу євроінтеграції, де вже зараз перебуває більшість країн Центральної Європи.—проте далеко не всі. Говорить прем’єр автономного краю Воєводина Боян Пайтич: “Цей самміт є нагодою для Сербії та Воєводини прорекламувати свої промислові та туристичні пропозиції. Ми хочемо показати, що Сербія є європейською країною, а багатонаціональна Воєводина – це регіон де вже діють стандарти ЄС”.

У самміті країн Центральної Європи беруть участь президенти 14-ти країн: від Італії та Австрії та країни південно-східної Європи, які вже є переважно членами ЄС та НАТО, а також і колишні югославські та радянські республіки, зокрема Україна та Молдова.

Хорватія вже стала членом НАТО й має незабаром стати членом ЄС. “Другою хвилею” євроінтеграції на Балканах після Хорватії вважають країни, які здебільшого знаходилися під політичним впливом Белграда, - окрім, зрозуміло, Сербії: Боснія-Герцеговина й Чорногорія, де серед населення не існує великої підтримки вступу до НАТО через авіаудари 1999 року.

Республіки Македонія та Косово мають політично-економічні труднощі, бо на своїх просторах зазнали етнічних конфліктів. Україна та Молдова так само мають труднощі в інтеграції із Заходом через внутрішні проблеми і зіткнення геополітичних інтересів Росії.

Усі без винятку держави, які беруть участь на самміті у Новому Саді, або вже є членами ЄС, або планують інтегруватися до нього.

Енергетика також є важливим питанням, яке турбує країни Центральної Європи. Зокрема - після українсько-російської газової війни цього року, “холод” якої чи не найбільше відчули саме країни Балкан.

Сербія минулого року продала більшу частину нафтогазового монополіста НИС російському гіганту Газпром. Незважаючи на заклики не збільшувати далі енергетичну залежність від Росії, на Балканах є сильне промосоковьске енергетичне лобі.

Директор фірми Сербіягаз Душан Баятович каже: “Побудова газопроводу Південний Потік по території Сербії буде тривати два роки. З цією угодою з Росією ми отримали велику вигоду, а саме транзит газу та його сховища, а також важливим є вже сама побудова цієї магістралі”.

Частина країн, які беруть участь на Саміті голів країн Центральної Європи, такі як Італія і Сербія, більше підтримують проект російського газопроводу Південний потік дном Чорного моря. Інші країни хочуть мати не лише російський газ. Австрія, Угорщина, Чехія, а також і Україна, які беруть участь у самміті, прихильні ідеї альтернативному проектові “Набукко”, яким газ з Центральної Азії має піти до Європи в обхід російської території. Відтак лідери країн Центральної Європи ніби й збираються разом обговорити спільні проблеми. Але насправді гратимуть в різних енергетичних командах.